Львівський Єдиний Центр вимагає скасувати рішення про передачу приміщення військового містечка у Львові  Московському патріархату

Львівський Єдиний Центр вимагає скасувати рішення про передачу приміщення військового містечка у Львові Московському патріархату

Скасувати рішення попереднього кабміну, ініційоване одіозним губернатором Олегом Салом, про передачу майнового комплексу військового містечка в самому центрі Львова у власність релігійної організації Львівської єпархії УПЦ Московського патріархату вимагають обласні єдиноцентристи.

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Віктор Балога: «Я не хочу, щоб люди, як у фільмі про весілля у Малинівці, міняли кепки залежно від того, яка партія приходить до влади…»
2010-10-26 13:01:00

Віктор Балога: «Я не хочу, щоб люди, як у фільмі про весілля у Малинівці, міняли кепки залежно від того, яка партія приходить до влади…»

Інтерв"ю лідера Єдиного Центру Віктора Балоги газеті "Високий замок".

Віктор Балога, якого колись називали «сірим кардиналом», -  яскрава барва українського суспільного життя. Після політичних землетрусів опинившись в «ауті», він продовжує грати важливу роль у вітчизняній політиці, хоча й здається непомітним. Ренесанс колишньої правої руки президента прогнозують через тиждень, після місцевих виборів, де партія «Єдиний Центр», нерозривно пов’язана з іменем Балоги, сподівається посісти призові місця.Про велику і малу політику – у нашій розмові з колишнім керманичем президентського штабу. Спілкуючись з нами, Віктор Балога не робив обмежень – ні у часі, ні у гостроті запитань…

 

 

- Вас називають стабільно успішною людиною. Навіть, коли комусь програвали, то виходили з гри як переможець, з піднятою головою. Як вам вдається завжди показувати результат?

 

- Не знаю, чому це так виходить. Якщо ви вважаєте мене результативною людиною, напевно, треба дякувати Богу, що так
 воно стається. Успіх якоюсь мірою залежить від того, наскільки ти живеш у гармонії із собою.
 

 

- Від травня 2009 року, відколи перестали бути головою Секретаріату президента, вас майже не чути, ви пішли у політичну тінь. Чим займалися весь це період? Так само, як тепер Віктор Ющенко - відпочивали від присутності у великій політиці на курортах чи на рідній «фазенді»?

 

- Нема у мене «фазенди». Вона є у батьків, це їхня функція, вони успішно з цим справляються. А я з колегами займався розбудовою партії. Для того, щоб розвивати партію, не обов’язково виходити в ефір, говорити там про що завгодно, лиш би показатися перед людьми…
 

 

- Організаційну роботу провели вдало?

 

- Всі це побачать 31 жовтня.
 

 

- Через що ви побили горшки з Віктором Ющенком? Чи, може, навпаки – він з вами. Які враження збереглися від роботи
з цією людиною? Чи з відстані часу краще бачите її сильні і слабкі сторони?

 

- На ці запитання я вам не відповім. Багато чого залишу тільки для себе…
 

 

- Для майбутніх мемуарів?

 

- Ні, мемуари хай пишуть наші батьки, діди. Нам це робити занадто скоро. Нам з вами потрібно ще багато працювати, творити, щоб бути корисними українській громаді. Я вдячний долі, що довго працював з Віктором Андрійовичем. Наша співпраця почалася ще з 2000-го року, коли він був прем’єром, а я – головою Закарпатської обласної держадміністрації. Потім я увійшов до його президентської команди. У нашій співпраці було більше хорошого, ніж поганого. Чому розійшлися? У ситуації, яка склалася під час президентства Віктора Ющенка, йому потрібно було взяти тайм-аут. Не брати участі у перегонах 2010 року. Сьогодні багато іде розмов про те, що нема на кого покластися, що невідомо, хто уособлює демократичні сили, хто поведе
українську громаду за собою. Якщо б Віктор Андрійович свого часу послухав Балогу і не пішов на президентські вибори, а виступив гарантом їх чесного проведення, сьогодні ми не думали б, хто стане лідером демократичних сил. Ним був би Віктор Ющенко. А так ми зайшли у глухий кут, виходу з якого українська громада шукатиме, мабуть, ще декілька років…
 

 

- Якщо ви пропонували Ющенку відійти, хто тоді мав би представляти на виборах демократичну команду?

 

- Я не міг і не можу призначати. Так склалося, що лідером однозначно залишалася б Тимошенко. Які ще питання можуть бути? Вона ж працювала прем’єром. Якщо Ющенко не йде на вибори, то тільки Тимошенко бере це кермо у руки. А також очолювана нею «Батьківщина», «Реформи і Порядок», «Наша Україна» і багато інших тих партій, які входили у демократичні блоки. Хто прийшов би до влади - це не питання до Балоги. Це - питання до громади.
 

 

- З відстані часу про які власні кроки у владі шкодуєте? Може, десь у чомусь були надто гарячими, різкими, поспішними?

 

- Завжди потрібно бути гарячим, зарядженим, азартним – але справедливим. Деколи збоку може видатися, що людина є
жорсткою, але якщо будь-хто (а не тільки Балога) говорить правильні, потрібні речі, то вважаю це шляхом уперед. Якщо повертатися до дій, зроблених мною, то, скоріш за все, я вчинив би так само, як поступав. По-іншому не зміг би – і у критичних ситуаціях, і в тих, коли можна собі було дозволити взяти час на роздуми.   
 

 

- У 2007 році дорікали, що ви схиляли «Нашу Україну» до союзу з Партією регіонів, так званої «ширки». Вам ставили у вину, що ваша команда на Банковій  щодня «мочила» уряд…

 

- Вісім останніх місяців кажуть, що Балога є членом уряду Азарова, що депутатська група «Єдиний Центр» увійшла у владну коаліцію. Але, як бачите, нічого такого не відбувається. Є політики, які говорять, а є ті, що роблять. Говорити і робити – це різні речі. Якщо б я хотів того, про що ви запитували, воно відбулося б. А сталося те, що сталося. Знаю одне: коли йшла політична корупція і у парламенті збирали 300 голосів для відставки президента, ми зайняли принципову громадянську, навіть жорстку позицію – але врятували главу держави, врятували демократію. Коли ідуть такі серйозні процеси у суспільстві, не потрібно ховати голову у пісок…
 

 

- Я кажу, про процес формування нової більшості у парламенті 2007 року, нового уряду…

 

- Я вас добре зрозумів і повторюю: якщо б цього хотіли Балога, Ющенко і його команда, то це відбулося би. Розмови
про «ширку» - плітки, не більше, політична тріскотня….      
 

 

- Під час роботи на Банковій ви не раз були помічені у компанії з «регіоналом» Борисом Колесниковим. Разом пили чай і коньяк у своєму кабінеті. Зараз ви помінялися ролями: він - у владі, ви - поза нею. Які нині між вами стосунки? Чи не замовляв Колесников за вас слово?

 

- Не знаю – «на жаль», чи «на щастя», - я, будучи у владі, до себе допускав усіх. Зокрема тих політиків, які були в опозиції. Бо якщо влада спілкується лише з більшістю, то вона не представляє всієї української громади. У мене чай і каву пили і Юлія Володимирівна, і Віктор Федорович, і Борис Вікторович, і багато інших політиків вищої ліги. Пишаюся, що себе не закривав. Я чітко виконував функцію, яку мені доручив президент – бути комунікатором між ним і всіма політичними силами. Сьогодні, на жаль, такої комунікабельності не бачу. Нинішня влада спілкується лише з владою. Життя покаже і Бог розсудить, хто правильно чинив.        
 

 

- Як досвідченому менеджеру вам не пропонували влитися у нову владну команду?

 

- Це було. Мені дуже приємно, що мене оцінили, запрошували до уряду. Пропозиції надходили від президента Януковича.
 Але ми в «Єдиному Центрі» вирішили зосередити свої сили на підготовці до місцевих виборів. Хочемо спробувати самостійності. І бути разом з тими, з ким йшли останні 5-6 років. Я подякував президентові за пропозиції. Рішення приймав не я сам, а, як звично, наше партійне товариство.   
 

 

- Ви тепер можете достеменно сказати, що погубило колись монолітну помаранчеву команду, а відтак дискредитувало,
демократичний рух, не дало змоги реалізувати покладені на демократів надії? 

 

- (Тяжко зітхає). Демократичний рух в Україні сформувала не помаранчева команда. Помаранчеву команду сформував
демократичний український рух. Це різні речі. На жаль, у тій команді багато піни було, багато пристосуванців. Тому її почали тягнути вниз. Ті лідери, яких демократичне суспільство підняло на вершину, не зрозуміли, що їм дано рідкісний шанс від Бога, який треба використати. Не для забезпечення своїх амбіцій, а для задоволення  потреб української громади, яка дала їм владу.      
 

 

- Партія «Єдиний Центр» вчинила новаторський крок - заявила про періодичну ротацію своїх лідерів…

 

- Так, на ІІІ з’їзді нашої партії прийнято рішення, що лідера обираємо кожних три місці. Після місцевих виборів зробимо корекцію в статуті. Лідера партії відкритим рейтинговим голосуванням обиратимемо щороку. Якщо хочемо, щоб в «Єдиний Центр» приходили розумні, амбітні, перспективні люди, то повинні «відкрити шлюзи», «обкатувати» нові кадри. Будемо давати шанс кожному. …
 

 

- Хоча ви не при штурвалі, але всі знають, що «ЄЦ» - партія Віктора Балоги…

 

-  «Єдиний Центр» - це партія не Балоги, не Кріля, не Попова чи ще когось іншого. Хто проявить себе, кого підтримають – той буде керувати. Хтось працюватиме краще за попередника – через рік оберуть його. Балога доклав багато зусиль, щоб ця політична сила відбулася. Але Балога чітко розуміє, що у цю політичну силу повинна приходити здібна молодь. Тому ми усі разом управляємо процесом, хочемо створити умови для перспективи розвитку партії, яка у майбутньому повинна перемагати в цілому по державі.
 

 

- Недавно ви заявляли, що нинішні місцеві вибори будуть позначені масовими фальсифікаціями. Хто, на вашу думку, готується спотворювати результат волевиявлення? Чи не відчуваєте пресингу? Чи не перекуповують ваших партійців, чи не залякують їх?

 

- Точно не ми з вами будемо тиснути на виборця… Дуже велика вина влади у тому, що нині чуємо багато нарікань як з боку виборців, так з боку політичних сил, що всіх, крім Партії регіонів, поставили у нерівні умови. Обов’язок влади забезпечити повноцінну участь у виборах всіх спостерігачів від усіх зацікавлених політичних сил – щоб вони бачили хід голосування, могли спостерігати за підрахунком голосів. Для демократії це дуже важливо... 
 

 

- Хіба не запізнілою є ваша тривога? Уже зараз є сигнали, що майже всю львівську інтелігенцію примусово завербували у провладні кандидати. Сказали: якщо хочеш бути ректором, директором, мусиш іти у Партію регіонів…

 

- Але чомусь же ректор Національного університету імені Франка Іван Вакарчук не зігнувся…. Я не вважаю інтелігенцією тих, хто шукає особисто вигоди кожний раз з новою владою. На те вона й інтелігенція, щоб мати свою незалежну думку. Якщо ж ти раб – то ти не інтелігент…       
 

 

- Чим сильні як особистості лідери «ЄЦ» на Львівщині?

 

- Для будь-якого нашого кандидата у будь-якому регіоні важливо, щоб він залишився на тих позиціях, з якими йшов на вибори. Не змінював політичної орієнтації, дотримував слова, даного виборцям. Я не хочу, щоб, як у тій Малинівці з відомого кінофільму, люди міняли кепки залежно від того, яка партія приходить до влади. Це дуже важливо – мати і берегти обличчя. 
 

 

- Зараз усі партії різняться не стільки за ідеологією, як за ставленням до влади. Десь 90%  вирішила «дружити» з цією владою, 10% - опонує її. Де місце «Єдиного Центру», в яких він відсотках, більших чи менших?

 

- «Єдиний Центр» - з українською громадою. Ми – не конформісти, не угодники, не пристосуванці. Здобувати підтримку виборця  нечесними заігруваннями є великим гріхом. Я б не хотів, щоб політики, які йдуть на вибори, у такий спосіб отримували перемоги. Бо це не дасть успіху ні сьогодні, ні завтра. Не треба жити за подвійними стандартами.  
 

 

- На які виборчі показники у рідному Закарпатті та інших областях розраховує Віктор Балога? Кажуть, там на вас моляться…

 

- Те, що «моляться» на Балогу - це від лукавого. Ми так повинні себе позиціонувати у всій Україні, щоб всюди про нас з вами казали, що є чудовими людьми. Щоб поважали і у Львові, і у Донецьку, і у Сумах, і в Сімферополі. Давайте разом будувати Україну, державу, де б не було гострих кутів, де б не ділили на лівий і правий береги. Сьогодні деякі політики саме так ділять. Ми повинні бути вище цього…     
 

 

- Ви двічі працювали закарпатським губернатором, двічі – міністром з надзвичайних ситуацій. Чи не мрієте хоч раз стати головою Закарпатської обласної ради?

 

- Ні. Я виключаю таку можливість. Питання в іншому – ми хочемо привести до влади ефективну, якісну команду. У ній є
 достатньо людей, які і без мене зможуть належно управляти процесами на місцях.  
 

 

- Багато ваших колишніх опонентів побували у політичному нокдауні, опинилися поза владою – і Ющенко, і Тимошенко. Чи підтримуєте між собою людські, так би мовити, стосунки? Телефонуєте одне одному, ходите на дні народження…

 

- Спілкуємося, зустрічаємося. Правильно кажуть: будь-яке, навіть погане спілкування, краще від війни. Нам далеко до «війни», ми у нормальних стосунках... 
 

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"