Львівський Єдиний Центр вимагає скасувати рішення про передачу приміщення військового містечка у Львові  Московському патріархату

Львівський Єдиний Центр вимагає скасувати рішення про передачу приміщення військового містечка у Львові Московському патріархату

Скасувати рішення попереднього кабміну, ініційоване одіозним губернатором Олегом Салом, про передачу майнового комплексу військового містечка в самому центрі Львова у власність релігійної організації Львівської єпархії УПЦ Московського патріархату вимагають обласні єдиноцентристи.

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Олеся ОРОБЕЦЬ і Микола ВОЙТІВ – за участь молодих громадян у прийнятті доленосних рішень!
2010-10-15 17:59:00

Олеся ОРОБЕЦЬ і Микола ВОЙТІВ – за участь молодих громадян у прийнятті доленосних рішень!

Інтерв’ю з народним депутатом України, головою підкомітету з питань базової освіти Комітету ВР України з питань науки і освіти, лідером партії Єдиний центр Олесею Оробець. Інтерв’ював Микола Войтів, кандидат в депутати Львівської обласної ради, магістрант Дипломатичної академії МЗС України, засновник громадської організації «Управління нової генерації».


 Тема освіти на мій погляд є однією з найгостріших питань в Україні на сьогодні. І навіть не стільки гостро хвилює мене проблема її хронічного недофінансування, як безперспективність та недалекоглядність шляхів і методів освітньої політики останніх років. Молоді українці у більшості своїх проблем залишаються з ними на одинці. Але ж існують шляхи їх вирішення на рівні держави. Саме для того, щоб шукати та впроваджувати ці шляхи я балотуюсь в Львівську облраду. А відповісти на болючі питання люб’язно погодилась Олеся Оробець, яка відома своєю активною парламентською діяльністю в сфері освіти та молодіжної політики.

 

Пані Олесе, молодіжна політика в Україні – міф чи реальність?


І те, й інше. До міфів я б віднесла тезу про те, що українська влада нібито опікується підтримкою студентства,
доступними молодіжними кредитами, підтримкою молодіжних організацій тощо. І в цьому між урядами нинішнім і минулим
я особливої відмінності не бачу. Досить пригадати їх спільні підходи до спроб законодавчого обмеження прав студентського самоврядування в проекті Закону України «Про вищу освіту» або розширення переліку платних послуг у вищих навчальних закладах. І це вже не міф, це вже – реалії.


На жаль, молодіжна політика в нашій країні останнім часом орієнтована на імітацію участі молодих українців у прийнятті доленосних державних рішень. Влада дружно – на всіх рівнях і незалежно від партійних кольорів – маніпулює
молоддю, на словах переймаючись її проблемами. Реальним виходом буде впровадження хоча б на місцевому рівні
Європейської Хартії щодо участі молоді у регіональному та місцевому самоврядуванні, ухвалену у 2003 році. Така молодь як Ви, Миколо, повинна це виборювати своєю твердою позицією і конкретними справами. Молодь повинна бути представлена у владі, і це буде якісно новий її рівень.


Яка політика Міністерства освіти сьогодні?


По суті йдеться про системний перегляд державної гуманітарної політики України.У нас багато говорять про наміри русифікувати зарубіжну літературу…Йдеться про більш глобальні перспективи. З одного боку, ставиться питання про надання державної підтримки поширенню російської мови як мови міжетнічного спілкування. Попри те, що в деяких регіонах, де наразі проживають русифіковані українці, істотно більшої підтримки потребує мова не російська, а державна, тобто українська. З
іншого боку, українська освіта все більше і більше «радянізується».


А щодо примусового дошкільного навчання для 5-річок?


 

Мене не дивує те, що на Львівщині цим особливо переймаються. На 100 місць у дошкільних закладах Львівської
області – 130 дітей дошкільного віку! І що в такому випадку робити батькам 5-річних дошкільнят, які завдяки пролобійованому паном Табачником закону опинилася в ролі порушників закону.Мені вдалося зареєструвати проект закону, який не лише передбачає скасування примусового навчання дошкільнят у державних навчальних установах, але й зобов’язує державу забезпечити необхідні умови для такого навчання в разі, якщо батьки згодні довірити таку делікатну справу державі. А «плюс» до того, ще й гарантії збереження і розширення мережі дошкільних установ, їх майна, методичного забезпечення тощо.
Між тим, навчальний рік уже місяць триває, місць у дитсадках не вистачає, а підручники не обіцяють навіть у листопаді. За державу прикро, за людей – боляче…


Пані Олесе, попри все я вірю у наші сили і сповнений оптимізму. У нас є багато прогресивних ідей, бажання впроваджувати їх на практиці і працювати. Впевнений, що ми не одні, хто вірить в наші можливості.  


 

Так, Миколо. Я переконана в тому, що жителі Старосамбірщини так само, як і всі українці хочуть влади, що дбатиме
про них та їх потреби. Дбатиме про нову якість їх життя, здоров’я, освіти і безпеки.
-

 

Що побажаєте жителям Старосамбірщини?

 

Насамперед, хорошої та відповідальної влади. А ще – мудрості і мужності, політичної волі і реальних звершень нам усім у цій нелегкій справі. Адже все це напряму залежатиме від того, яку владу ми оберемо на місцевих виборах, кому довіримо завтрашній день України.


 

"Голос Прикарпаття", 15.10.2010

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"